Колись давно я прочитала всі книжки Брауна, їх було 4 чи 5 і надовго відклала для себе цього автора. Тестуючи пробний період у додатку бумейт, вирішила почитати, що ж він там нового понаписував. Принагідно зазначу, що читання електронних книжок приносить мені все менше задоволення. Якесь поверхневе читання виходить, і немає насолоди від споглядання і торкання обкладинки, у паперових книжках часом бувають якось вигадливо оформлені сторінки, а у випадку з телефоном цього бракує.
Ми знову стикаємося з професором Ленґдоном, який у мене тепер асоціюється з Томом Генксом. Сюжет і задумка не відрізняються від попередніх книжок: професор потрапляє у вир небезпечних і карколомних подій, і його ерудиція і розум неодмінно допоможуть йому розгадати загадку і всіх порятувати. Цього разу супутницею Ленґдона виявилася наречена іспанського принца, а дія відбувається на батьківщині інквізиції - в Іспанії. Молодий і талановитий науковець, мільярдер (та ви що, невже?) зробив якесь надважливе для людства відкриття, він готується оприлюднити його, але перш за все він вирішив ознайомити з ним представників усіх церков. Представники церков, звісно, нажахані, бо тоді ж всі люди від них відвернуться і більше не будуть до них ходити (та ви що, невже?) Але йому не дають оприлюднити дані, бо його вбиває релігійний фанатик, який є послідовником іспанського папи (та ви що? невже?) Свідком убивства стає Ленґдон, співведуча вечора, яка за сумісництвом є нареченою принца, гості вечора, а також кілька сотень мільйонів глядачів, які дивилися трансляцію онлайн. Ленґдон вирішує будь-що довести справу до кінця і вирушає на пошуки квартири науковця, щоб знайти пароль до його телефону і змогти запустити продовження презентації, бере з собою наречену принца, і вони вирушають. У пошуках їм допомагає дуже подібний до людини штучний інтелект Вінстон. Звісно, їх очікують карколомні пригоди в Барселоні, не оминув Браун і різноманітні пам'ятники архітектури, детально описуючи красу собору Саґрада фамілія. Я би навіть сказала, що цю книжку варто почитати перед поїздкою до Барселони, щоб потім знати на що звертати увагу.
Читалося досить смішно, особливо в світлі того, що за кілька днів до цієї книжки я читала Харарі, де було описане все те саме: і всемогутній штучний інтелект, і непотрібність і сміховинність релігії у світлі новітніх технологій. І у Харарі, попри те, що це не художня література, все це було описане значно драматичніше і вражає набагато сильніше.
Так що моя оцінка така:
за екшен і хепіенд 7,
за задум - 5,
за приплітання релігії і релігійних християнських фанатиків (іспанський папа! закочує очі) - 2,
за таке вільне, я би навіть сказала, фривольне поводження з іспанською монархією - 4 (не те щоб я була фанаткою Іспанії взагалі і її монархів конкретно, але за що він їх так?)
Загалом, якщо не придиратися, таке часом смішне ненапряжне чтиво.
2 понравилось
