Цитаты из книги Catch-22

— Ти на волосину від смерті щоразу, коли йдеш на завдання. Хіба можна бути ще старішим у твоєму віці? Півхвилини тому ти переходив у десятий клас і розстебнутий ліфчик видавався тобі вершиною блаженства. Лише чверть секунди до того ти був хлопчиком і десять тижнів літніх канікул тривали сотні тисяч років, та все одно закінчувались надто швидко. Фіть! Роки пролітають зі швидкістю ракети. А як ще в біса можна сповільнити час?

Йосаріан стріляв по тарілках і жодного разу не поцілив. Еплбі збивав тарілки і жодного разу не схибив. Йосаріан стріляв настільки ж погано, як і грав у карти. У карти він також не міг виграти ні копійки. Навіть якщо махлював, бо люди, яких він хотів обдурити, завжди махлювали краще за нього. І йому довелося змиритися з подвійним розчаруванням: він ніколи не стане стендовим стрільцем і ніколи не заробить добрих грошей.

Чоловік міг щось наплутати, розладнати, припуститися помилок, недогледіти небезпеки і знайти усі лазівки, та якраз коли він думає собі, що все вдалося, уряд підкидує йому озеро, ліс або нафтове родовище і зводить усі його зусилля нанівець.

Скільки Йосаріан себе пам’ятає, з терплячою посмішкою пояснив він Клевінджеру, завжди хтось замишляв його вбити. Бо є люди, яким він до вподоби, а є ті, яким не до вподоби, і ті, другі, його ненавидять і шукають нагоди вбити.

Та якщо це було невесело, то в багатьох інших речах було ще менше веселощів. Невесело було жити, як волоцюга, в наметі на Піанозі між дебелими горами позаду та спокійним синім морем попереду, що могло миттю проковтнути чоловіка з судомою і відправити його назад на берег через три дні, вільного від боргів, розбухлого, посинілого і підгнилого, з цівками води з обох холодних ніздрів.

— Вони хочуть мене вбити, — спокійно мовив Йосаріан. — Ніхто не хоче тебе вбити, — вигукнув Клевінджер. — Тоді чому вони в мене стріляють? — спитав Йосаріан. — Вони стріляють у всіх, — відповів Клевінджер. — Вони хочуть убити всіх. — А в чому різниця?

У певному сенсі слідчому добряче пощастило, тому що за стінами шпиталю все ще тривала війна. Чоловіки божеволіли і отримували медалі. По всьому світі хлопчаки по обидва боки фронту віддавали свої життя, як їм казали, за батьківщину, і ніхто цим не переймався, а надто не переймалися хлопчаки, котрі віддавали свої молоді життя. Кінця-краю цьому видно не було.

Он проповедовал бережливость и неустанный труд, а распущенных женщин, которые ему отказывали сурово осуждал.

Поскольку ему не удавалось хорошо пожить, он хорошо учился. В университете своего штата он занимался так серьезно, что гомосексуалисты считали его интеллектуалом, а интеллектуалы Гомосексуалистом.

Он так успешно удлинял время жизни, что казался Йоссариану мёртвым.

"Война - это ад", - частенько говаривал он, пьяный или трезвый, и он в самом деле так думал, но это не мешало ему неплохо наживаться на войне и вовлечь в этот бизнес своего зятя, хоть они то и дело цапались.

— А почему, кстати, вы не выдали меня, догадавшись, что я притворяюсь?

— Да на кой черт мне вас выдавать? — с удивлением воскликнул врач. — Мы же все тут завязаны в общий узел притворства. Я всегда готов помочь путнику на дороге к спасению — если он готов отплатить мне тем же.

Двум смертям не бывать, а на одну наплевать.

В университете своего штата он занимался так серьёзно, что гомосексуалисты считали его интеллектуалом, а интеллектуалы - гомосексуалистом.

Никогда еще Йоссариан не сталкивался с такими тяжелыми людьми. Их легкое отношение к жизни постоянно подавляло его.

Була всього одна заковика - "Поправка двадцять друга", згідно з якою турбота про власну безпеку перед лицем прямої й безпосередньої небезпеки є проявом нормального глузду.

Подобно олимпийским медалям и теннисным кубкам, эти вымпелы означали лишь то, что их обладатель совершил абсолютно бесполезный для человечества поступок с бо́льшим блеском и мастерством, чем его соперники.

— Врагом, — с тяжкой непреклонностью сказал Йоссариан, — следует считать всякого, кто добивается твоей смерти, на чьей бы стороне он ни оказался