Цитаты из книги La chute

Правда сліпить нас, як яскраве світло. А брехня, навпаки, це красивий присмерк, який виділяє й підкреслює кожний предмет.

Ах, друже мій, чи знаєте ви, як воно бути самотнім і блукати великим містом?,,

Обіцяйте говорити правду і брешіть як тільки зможете.

Хай там що, але моя чуттєвість, коли вже йдеться про неї, була така жива, що навіть заради десятихвилинної інтрижки я зрікся б батька й матері, хай навіть потім і довелося б гірко шкодувати.

Я відкрив у собі приємні мрії про пригнічення інших.

Я, я, я - ось лейтмотив мого милого життя, і його можна було почути в усьому, що я казав.

Ти граєш собі в безсмертного, а за якісь декілька тижнів уже й не знаєш навіть, чи дотягнеш до завтрашнього дня.

Ви знаєте, що навіть дуже розумні люди хизуються тим, що можуть вихилити на пляшку більше за сусіда.

Саме тих, кому я допомагав, я найчастіше й найбільше зневажав. З люб'язним виглядом, емоційно висловлюючи своє розуміння, я щодня плював у обличчя всім сліпим.

Ви читали Данте? Справді? Диявол! Вам відомо, отже, що Данте припускає існування безсторонніх янголів у суперечці між Богом і Сатаною. І він поміщає їх у Лімб — своєрідний передпокій його пекла. Всі ми у передпокої, дорогий друже.

Як відвертість може бути умовою дружби? Бажання правди за всяку ціну — це пристрасть, яка нічого не щадить і якій ніщо не в змозі протистояти. Це — порок, інколи зручність або ж егоїзм. Тож якщо вас це торкнеться, не вагайтеся: обіцяйте говорити правду і брешіть як тільки зможете. Так ви задовольните їхнє глибинне бажання і ще раз покажете їм ваше приязне до них ставлення.

Втім, неправдою буде сказати, що я ніколи не любив. Я підхопив у своєму житті велику любов, предметом якої завжди був я.

Коли я займався кимось, то лише з чистої поблажливості, абсолютно вільно, і вся заслуга за це належала мені: я піднімався на сходинку вище в своїй любові до самого себе.

Нельзя обойтись без господства и без рабства. Каждому человеку рабы нужны, как воздух. Ведь приказывать так же необходимо, как дышать.

завоеванная привязанность тяготила меня. В минуты досады я говорил себе тогда, что идеальным выходом была бы смерть увлекшейся мною женщины. Смерть, во-первых, окончательно скрепила бы наши узы, а во-вторых, избавила бы ее от всякого принуждения. Но ведь нельзя желать всем смерти и уничтожить в конце концов население нашей планеты для того, чтобы воспользоваться неограниченной свободой, которая иначе немыслима. Против такого метода восставала моя чувствительность и моя любовь к людям.

В конце концов нельзя сказать, что я никогда не любил. Нет, одну неизменную любовь питал я в своей жизни — предметом ее был я сам.

Алкоголь и женщины давали мне, признаюсь, единственное достойное меня облегчение.

любил женщин и вместе с тем любил правосудие (а сочетать две эти склонности совсем нелегко),

Ведь чтобы добиться известности, достаточно убить консьержку в своем доме. К несчастью, такого рода слава эфемерна – уж очень много на свете консьержек, которые заслуживают и получают удар ножом.

Я никогда не мог до конца поверить, что дела, заполняющие человеческую жизнь, — это нечто серьезное. В чем состоит действительно «серьезное», я не знал, но то, что я видел вокруг, казалось мне просто игрой — то забавной, то надоедливой и скучной.